І раз питаюся її: що таке любов? Вона відповідає: це те, коли ніщо не існує, окрім нього.
Значить вона ще не любить мене.
І знов згодом задаю їй те саме питання. Вона каже: любов - це страх загубити.
Ні, і тепер вона ще не знає, що таке любов.
І от нарешті вона сама каже мені: як дивно, я люблю світ, я люблю людей так, як ніколи не любила. Від чого ця жалість у мене, і зворушення, і така, хороша печаль? Я вже не боюсь загубити тебе, бо це ж неможливо, правда? - ми так вросли одне в одного, що я вже не розумію слова "загубить". Кого загубить? Себе?

Тоді я бачу, що вона знає, що таке любов.

(с)